"Нікопольська гімназія №1 імені Олександра Коваля Нікопольської міської ради"

Історія школи

         
 
 
           Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа I-II ступенів  № 1 імені Олександра Коваля», найстаріший навчальний заклад нашого міста, розташований в його історичній частині, на території самої колиски козацької вольниці - Микитинської Січі.
 
          Видатний історик Д.І. Яворницький дає цілковиту підставу твердити, що стосовно грамотності козаки водночас стояли й на дуже низькому і на дуже високому рівні. В той час, коли величезна маса Запорізького війська, що жили по зимівниках, вешталися по плавнях, мандрувала зі своїми отарами безмежними степами, скніла в цілковитому неуцтві, в той самий час маса січового війська за своєю грамотністю й начитаністю стояли настільки високо, що навіть переважала великоруських вельмож.
 
 
           Після  скасування кріпосного права в 1864 році відбувається реформа освіти. Створюється система початкових шкіл усіх форм власності, які передбачали навчання грамотності, 4-м арифметичним діям, географії. малюванню, Закону Божого. І в 1870 році розпочала своє їснування перша школа Нікополя. Ми зберігаємо два ювілейних фото випускників 1970 року, які засвідчують, що це найстаріший заклад нашого міста.
 
 
           Від січової, церковно-парафіяльної, початкової до загальноосвітньої радянської, а пізніше і спеціалізованої фізико-математичної, а сьогодні неповної середньої - такий її 143 - річний історичний шлях.
 
 
           Буремні 20-і роки. Країну з'їдає голод, розруха. Та не дивлячись на це відкриваються нові школи. У 1919 році на базі вищого початкового чотирикласного училища у Нікополі починає функціонувати школа №1. За навчання батьки вносять кошти. Не вистачає книжок, але незважаючи на постійну нестачу, громадянську війну, школа починає свій шлях у майбутне. Викладання ведеться українською мовою. У закладі працює 12 вчителів і називають його "школою Півня", від прізвища її директора Митрофана Григоровича. Математик за фахом, він створює на території школи музей козацтва під відкритим небом. Саме за його сприяння школа починає носити ім'я Т.Г.Шевченка. 
 
            В історичному нарисі "Там, де тіні забутих предків" Бориса Антоненка-Давидовича читаємо:  " Тепер ми підемо до школи ім. Шевченка. Півень там за завідувача, і я можу перебути там скільки хочу. Школа ім. Шевченка, як і годиться їй, стоїть на Микитинській улиці. Отут саме був Микитин ріг, між Дніпром і Лапинкою, тут гуляло колись запорозьке товариство, отут Богдан Хмельницький... словом, тут що не крок, то історія...  Він(Півень) у Нікополі стовп українства, він, власне, єдиний кит, на якому певно лежить українізація Нікополя...  Півень зникає за яблунями, а я мимоволі думаю йому назирці: справді, в Півня є щось занадто спільне з отою  запорозькою коморою і Микитиним рогом. І Півень зовсім не винен, що спізнився родитись на двісті літ. Йому б у Січі, а він мову українську викладає!.."
 
 
 
 
             Митрофан Григорович був особисто знайомий з видатним істориком Дмитром Яворницьким. Наполегливо пропагує справжню українську історію, чим накликає на себе біду збоку парткому, райвиконкому: " Очередное проявление шовинизма в Пивне!" (Б.Антоненко-Давидович). Український патріот Митрофан Григорович Півень був репресований в 1937 році.

 

         Перший випуск школи відбувся 1925 року. На той час це була семирічна трудова школа. Серед випускників був відомий нікопольський  художник Гудзь Іван Григорович, який на зустрічі з випускниками в 1999 році з вдячністю і сльозами на очах згадував своїх учителів: Олександра Мітюченка, Олексія Поночовного, Миколу Цегера, Юлію Зотову.

 

         В 30-ті роки школа розбудовується. В кожній паралелі вже по 3 класи. З'являється майстерня з обробки дерева та металу, створюються кабінети фізики, біології. У 1938 році директором стає Фотій Устинович Лисенко, викладач хімії. Серед славетних випускників 30-х років – Іван Деченко – заступник головного редактора у видавництві «Політична література», Софія Розенштейн – викладач Харківського педінституту, Андрій Шкуратов – керівник Тихоокеанського ансамблю пісні і танцю.

 

        Колишній учень школи - відомий талановитий редактор міської газети "Нікопольська правда" Палкін Микола Андрійович з теплотою згадує вчительку Кучерявенко Параску Іванівну.

 

        У 1939 році збудовано двоповерховий навчальний корпус для старших класів. На долю випускників 1941 року випала жахлива Велика Вітчизняна війна. Багато їх не повернулося з поля бою: Булан,  Войцеховський, Горюнов, Кириченко, Кирпа, Лома, Розенцвайг, Топорилов, вч. фізкультури Зуєв. Під час німецької окупації школа була закрита під військову установу.

 

       Випускник 1941 року Гросман Харитон Наумович з сумом і біллю згадує , що на 23 червня був призначений випускний вечір, на якому повинні були вручати атестати зрілості, але він так і не відбувся...       

 

         Після звільнення міста від окупантів розпочинається ремонт шкільних приміщень і відновлення занять. До 1954 року школа має статус середньої жіночої. Директором  у 50-60 років  був Лагода Степан Терентійович. Випускниця школи Діна Іванівна Герман (Шевченко), вчитель фізкультури СШ № 9, згадує, що перший дзвоник у школі № 1 мала право надавати тільки прибиральниця тьотя Дуся. Добре пам'ятає, як на лінійках директор відмічав учнів, які протягом тижня отримували гарні оцінки або робили корисну роботу. Цікаво, що серед випускників 1954 року половина учнів стала вчителями, а друга  – лікарями.

 

 

       Серед безперечно талановитих вчителів була Живодьор Тамара Олександрівна, викладач української мови і літератури. Її  уроки  були настільки цікавими, що учні з сусідньої школи № 6 тікали з уроків, щоб послухати її під дверима.

 

         Директор школи приділяє велику увагу військово-патріотичному вихованню учнів. Солдати з військової частини були вожатими піонерських загонів, проводили гру «Зірниця». Тоді ж тісними стали зв’язки з 1-ю школою болгарського міста Нікопол. В 1968 році вчитель історії Ганжа Петро Касьянович організував Всесоюзний похід, присвячений річниці Жовтневої революції.

 

         В кінці 60-х директром призначено Натапову Ганну Василівну. З вдячністю згадують випускники свого директора та улюблених педагогів: Романчик Марію Григорівну, Матюшенко Ларису Степанівну, Швець Ольгу Дмитрівну, Есаулову Олександру Дмитрівну, Кушніренко Лідію Нікандрівну.

 

        В 70-ті роки школа дала місту та країні таких відомих людей, як хірурга – онколога Живодьора Сергія Олександровича , кандидата біологічних наук Марченка Віктора Степановича,  професорів Чижевського Віктора Васильовича, Величка Федора Петровича та Шепелєва Олександра Івановича, мікрохірурга Топурова Сергія Степановича,  двічі олімпійського чемпіона з метання молота  Юрія Сєдих, срібного призера ХХVI Олімпійських ігор в Атланті з парусного спорту Георгія Шайдуко і славетного директора Нікопольського заводу феросплавів, професора Олександра Володимировича Коваля, ім’я якого носить школа № 1 з 2007 року.

 

         Протягом 10 років, починаючи з 1985 школу очолює директор Юрченко Сергій Анатолійович. Матеріальна база закладу в плачевному стані. Та протягом кількох років за сприяння завідуючих міським відділом освіти Щербини Івана Тимофійовича та Байдацького Михайла Степановича  і шефів Механічного та Південнотрубного заводів розпочато реконструкцію головного корпусу. З'явилась їдальня, туалети перенесено в приміщення, відремонтовано дах, фасад, підведено центральне водопостачання, закуплено нові меблі.

 

 

 

         У 1989 році втілюється ідея створення спеціалізованої школи- ліцею фізико-математичного профілю для обдарованих дітей. В ці роки було облаштовано перший в місті комп’ютерний клас. За сприяння першого секретаря міської партії Гонтаренка А.Ф. на будівлі школи відкрито меморіальну дошку, присвячену ювілею Т.Г. Шевченка.

 

 

         Сподвижниками у справі створення школи нового типу стали вчителі Кушніренко Лідія Нікандрівна,за ініціативою якої було оформлено клас-музей Т.Г.Шевченка, Ніколаіді Софія Георгіївна, Жук Дмитро Іванович, Русоброва Лариса Михайлівна, Лашко Світлана Андріївна, Іващенко Нінель Іванович. Для багатьох педагогів школа стала стартовим майданчиком для подальшого  кар’єрного зросту: Кіріченко Т.Г.  стає методистом міського відділу освіти,  Шульга Ю.І.,  Сорокіна О.В. і Юрченко О.В. – заступниками директорів шкіл і педучилища, Жуки Дмитро Іванович та Галина Григорівна– керівниками центра довузівської підготовки.

 

         Практично всі випускники спеціалізованих класів стають студентами престижних вузів України і Росії.

 

         Нова історична епоха диктує нові умови, і дирекція школи змушена повернути в лоно церкви Знамення Богородиці деякі корпуси. Площ, які залишились, катастрофічно не вистачає, і міськвиконком приймає рішення передати будівлю інтерната № 2 під створення спеціалізованої школи № 26.

 

         Так, в 1995 році після переїзду фізмат класів на вул. Каштанову розпочинається наступний етап Першої школи. Директором призначається Карпуша Альбіна Василівна. Убога матеріальна база (все краще, цінне, безумовно, вивезено для облаштування нової школи, відсутність державного фінансування, відмова колишніх шефів від надання школі допомоги через фінансово-економічну скруту... Але навіть в цих умовах адміністрації і педколективу вдається за допомогою батьків і працівників того ж-таки Механічного заводу установити металеву огорожу та ворота. На ремонт класів та інших приміщень батьки приносять фарбу, глину, щітки і разом з вчителями, технічним персоналом, учнями ремонтують рідну школу. Усі були впевнені в тому, що це тимчасові труднощі.

 

         В 1998 році дирекції  вдається привернути увагу до найстарішої школи міста адміністрацію заводу феросплавів, яким керував випускник Першої школи Коваль Олександр Володимирович. Розпочинається капітальний ремонт фасаду, їдальні, коридорів, адміністративних приміщень, туалетів, створено актову залу, замінено старі комунікації. Додатково встановлено бетонну огорожу. Побудовано ще один спортивний майданчик, на який перенесено нестандартне обладнання. Вкопано нові бетонні стовби для освітлення подвір’я. Протягом 2-х років школа стала справжнім будівельним майданчиком.

 

         В наступні 2 роки передбачалось повністю замінити столярку: вікна, двері, підлогу; придбати нові меблі, обладнати кабінети, відкрити комп’ютерний клас, збудувати спортзал. Олександр Володимирович виношував ідею створення на базі Першої школи кадетського корпусу чи військового ліцею. Шкода, що цим планам не судилося збутись. Випускники усіх років з вдячністю згадують святкування ювілею школи в прекрасному залі КСК, куди були запрошені відомі в країні і за її межами випускники Першої школи.

 

         Заклад продовжує жити звичайним сучасним життям. Оволодіває новими навчально-виховними технологіями, радіє успіхам своїх учнів і вчителів. І знову сподівається на удачу.

 

         Цей період ознаменовано якісною творчою роботою таких вчителів як Кушніренко Л.Н., яка віддала 52 роки свого життя улюбленій школі, Баранцевої А.В., Ціммерман С.Л., Мішуренко О.А., Стаценко О.Ю., Тронь О.В., Кругленко І.В., Тетерюк А.В., Фаттахової О.Г., Дем'янюк І.О., Шоль Ф.Х., Лебідь Л.П., Жуковського М.П..

        

         У вересні 2011 року підприємці міста за сприяння міського голови Токаря Р.І. і депутата міської ради Піддубного С.О. подарували школі 4 комп'ютери. А благодійний фонд «Сентравіс» в особі його директора Невінчаної В.І. та за сприяння начальника відділу освіти і науки Камбура В.О. подарував 2 комп'ютери.

      

В 2007 році рішенням Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та ХVII сесії міської ради п’ятого скликання «Про увічнення пам’яті Олександра Коваля» КЗ «НСЗШ №1 I – III ступенів» присвоїли ім’я славетного директора НЗФ, одного з найкращих випускників СШ №1. Саме завдяки йому школа повністю змінилась: суттєво поліпшилась матеріально – технічна база, було зроблено якісний капітальний ремонт.

 

 

 В 2016 - 2017 н.р. в КЗ "НСЗШ №1 ім. О.Коваля" розпочато поглиблене вивчення образобворчого мистецтва.

 

 

З 2016 року роботу педагогічного колективу очолив новий директор - Шахова Наталія Євгенівна, яка докладає величезні зусилля у розвитку школи та спрямувала свою роботу на формування  творчої особистості.      

 

                                              

                    

                                  Півень М.Г.                                                                         Натапова Г.В.                                                    Карпуша А.В.

 

 

                   

 

                   

 

  Шановні випускники, батьки, учні,  вчителі, якщо вам відомі інші цікаві сторінки історичного минулого Першої школи, надсилайте інформацію на наш сайт.